Головна » 2009 Жовтень 21 » «Це — не служба, це — доля одягнути мундир...»
10:18 «Це — не служба, це — доля одягнути мундир...» | |
| Саме ці рядки з відомої пісні про міліцію спали мені на думку після
знайомства з начальником МВ ГУ МВС України в Київській області
полковником міліції Дмитром Ценовим. Нині в окремих ЗМІ нав'язується образ міліціонера-перевертня або хабарника. І почасти це правда. Боюсь розчаруватися, та на мене Дмитро Миколайович справив гарне враження. Перше, що відчувається в цьому молодому полковнику, це любов до справи, якою займається. Глибоко переконана, що говорити сьогодні про те, яка міліція бідна, слабо оснащена, а перспектив виходу з цього не видно, — справа безнадійна. Хочемо ми цього чи ні, а треба усвідомити просту істину: у бідній державі не може бути першокласно оснащених і всебічно забезпечених органів правопорядку. У цій ситуації залишається тільки один шлях — вдосконалювати те, що має сьогодні міліція, знаходити нові форми і методи для наведення правопорядку. І тому служба в міліції потребує професійності, витримки і майстерності. Саме цим критеріям відповідає начальник Ірпінського МВ ГУ ВМС України в Київській області полковник міліції Д.М.Ценов. Батько і мати Дмитра Миколайовича працівники міліції, молодший брат — офіцер органів внутрішніх справ. Дмитро Ценов закінчив у 1992 році училище міліції, 2000 року — Національну академію внутрішніх справ. Розпочав свою роботу опером і дійшов до начальника відділу боротьби з розкраданням соцмайна. У переліку посад Дмитра Миколайовича — заступник начальника управління боротьби з організованою злочинністю Житомирської області, начальник міліції станції Київ-пасажирський. 2008 року він очолив Ірпінський відділ .  —
Дмитре Миколайовичу! Основні проблеми міліції знаємо: кадри, технічне
оснащення, нестача пального тощо. Як виходите з положення? Що найбільше
болить?— Основна проблема, як на мене, нестача професіоналів. Ось з цим справді важко. До міліції приходять молоді хлопці, немає досвіду, школа не та. Є факти, коли міліціонер дискредитує звання працівника правоохоронних органів. Ось це дійсно болить, бо моя вимога до всіх одна — працюй, а я підтримаю. Але, якщо цього не розуміють, ганебно себе ведуть, таких звільняю. Лише за останні два тижні п'ять чоловік подав на звільнення. Проводжу чистку в лавах міліції, не дивлячись ні на що. Тому, користуючись нагодою, звертаюсь через вашу газету до усіх жителів Приірпіння: «Шановні громадяни, якщо мої співробітники ведуть себе негідно, беруть хабарі чи зловживають посадою, звертайтесь до мене, повідомляйте про такі випадки за телефоном 102». Щодо інших проблем роботи, то потроху виходимо з положення. «Вибив» невелике фінансування на пальне через головне управління і нині бензином забезпечені чергова частина та конвойна служба. Всім іншим «урізав» витрати. Враховуючи, що міський відділ має 240 тисяч гривень боргу (за тепло, телефони тощо), з метою економії відключив від теплопостачання гаражі міліції. Абсолютно все прораховую, економічно обґрунтовую, шукаю інші варіанти економії. Наприклад, маємо 40 тисяч боргу за телефони. Змушений був вдатись до переведення чергової служби на мобільні телефони. Це обходиться нам близько тисячі гривень на місяць, а раніше платили близько п'яти тисяч. На початок моєї роботи неукомплектованість кадрами складала 39 відсотків, нині ця цифра 29 %. — А чи є борги по виплаті зарплатні? — Ні, немає. Зарплатня у працівників невелика. Міліціонер першого року служби на руки одержує 1200 грн., опе-руповноважений, який служить від п'яти до десяти років — 1500 грн. — Дмитре Миколайовичу! Прокоментуйте останні резонансні злочини: вбивство на День Ірпеня, адже міліція цього дня чергувала, бучанське лихо, коли пенсіонер розстріляв трьох осіб, а потім і себе, останнє вбивство, що сталося цими днями. — Дійсно, на День міста сталося вбивство з необережності. Молоді хлопці гралися з пневматичною рушницею. На жаль, законодавством не передбачена реєстрація пневматичної зброї. Сумні розваги хлопці влаштували у лісі, а мої працівники охороняли громадський порядок на території міста. Саме в лісі був поранений і помер 19-річний юнак. Щодо бучанської події, то там відбувся конфлікт на побутовій основі, в результаті якого пенсіонер застрелив трьох сусідів, а потім і себе. Зброя у нього була зареєстрована. — Кажуть, що чоловік був хворий? А як спрацювала дозвільна служба, вона у вашому підпорядкуванні? — Дозвільна служба згідно з вимогами раз на три роки обновлює дозвіл на зброю. Даному пенсіонерові у січні цього року перереєстрували зброю. Щодо психічного стану чоловіка, то такі довідки надають лікарі. У даному випадку громадянин мав два інсульти, а медики надали довідку, що він здоровий чоловік. На підставі цього зброю перереєстрували. — А чи були випадки, коли у перереєстрації відмовляли? — Були. Це стосувалося тих, хто зловживає оковитою. Щодо останнього випадку, який трапився 5 жовтня в Бучі по вулиці Кочубея. В обід дочка прийшла навідати матір 1925 року народження і виявила її труп. У результаті тілесних ушкоджень настала смерть. Практично за два дні ми затримали особу, яка нині дає покази. Довелося напружено попрацювати експертам, допомогла й собака. Та, дякуючи оперативній кмітливості, грамотності й кваліфікації експертів, нам вдалося затримати особу, що підозрюється у скоєнні цього злочину. На жаль, у розкритті злочину пасивні громадяни, які не звертають уваги на сусідів, не цікавляться чим вони займаються, який спосіб життя ведуть. Інколи просто не бажають спілкуватися з міліцією. — Міліції не довіряють і бояться. — Може й так, але якби біль сусіда сприймали як свій, то й допомагали б в розкритті злочинів. А щодо недовіри міліції, то є можливості, коли не обов'язково «світити» власне прізвище і адресу. Боятися не треба. — Дмитре Миколайовичу! Формувати думку жителів міст і селищ про міліцію повинні місцеві засоби масової інформації звісно з вашою допомогою. Це все у ваших руках. Більше того, контакт з населенням — це вчасно попереджений, а то й розкритий злочин. — Згоден з вами. — А як відділ міліції охороняє міста й селища? Кажуть, що за охорону громадського порядку на День Коцюбинського ви виставили селищній раді три тисячі гривень? Тобто, ви працюєте на комерційній основі? — Згідно з відповідними документами міський відділ зобов'язаний охороняти громадський порядок на державні свята, а на всі інші заходи охорона порядку на комерційній основі. Це стосується і Днів селищ та міст, футбольних матчів тощо. А як нам заробляти гроші? Міліціонер працює повний робочий тиждень, а я змушений його ще у вихідні викликати на роботу. З чого платити? Про їх зарплатню ми вже говорили. Окрім оплати праці, відділу треба розраховуватися й з боргами. Щодо Коцюбинського, то ми уклали угоду на охорону громадського порядку на День селища у сумі дві тисячі гривень, на День Ірпеня — десять тисяч. Міліції теж потрібно виживати. — Згодна з вами і переконана, що міліція сьогодні чи не єдиний гарант нашої захищеності й спокою, принаймні так має бути. Дякую. Бесіду вела Тамара РЯБЧУН www.bucha.com.ua | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |