Апокаліпсис... каналізації
Досі вважалося, що на одного ірпінця припадає значно більше "зеленого моря", аніж на одного киянина. На жаль, сьогодні ця екологічна перевага розвіюється як ранковий туман над річкою Ірпінь.
Коли приїжджаєш до цього містечка, складається враження, що його жителі працюють і думають лише над однією проблемою — як збудувати чергову багатоповерхівку для... новоприбулих. Напевно, про чисте, цілюще повітря незабаром доведеться забути. Правоохоронні органи разом з місцевою владою чомусь не звертають увагу на варварське знищення цілого лісу. Під гострі зуби бензопил вже потрапили тисячі (!) сосен віком 50-100 років.
"В 1989 році, коли ми отримували дачні ділянки, ніхто не мав права зрізати жодної сосни, — говорить місцевий житель Олександр Дрок. — В радянські часи за знищення дерев могли не лише оштрафувати, а й посадити. А сьогодні? Цього соснового лісу, що ви бачите зараз, на картах наших архітектурних забудов вже немає. Все роздано під індивідуальне житлобудування. Хоча тут — рекреаційна зона".
Під прицілом ірпінських "нахал-стройщиків" опинився мальовничий масив "Білі дачі", що знаходиться в районі колишнього санаторію "Дубки". Будівельні роботи вже киплять навіть усередині самого лісу. Яскравий приклад — спорудження багатоповерхівки, якій присвоїли поштову адресу (вулиця Рильського 7-є і 7-ж). Своєю хаотичною появою вона засвідчила про абсолютну перемогу новоспечених "хазяїв землі" не лише над законом, а й навіть над здоровим глуздом: 108-квартирний будинок "прописався" (увага!) на 20 сотках лісової площі. Його збудували, як стверджують спеціалісти, з грубим порушенням всіх пожежних, екологічних і санітарних норм!
Про цей кричущий факт йдеться в листі місцевих жителів до голови Київської облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка: "Так званий "бізнесмен"-забудовник на двох ділянках (по 10 соток) на вул. Рильського, 7-є і 7-ж побудував 108-квартирний будинок (при нормі 26 квартир) без інженерних мереж та інших технологічних площадок. Будинок будується без погоджень та технічних умов з Ірпінським водоканалом. Натомість під будинок закопана цистерна на 30-40 кубометрів для збору нечистот"...
Задумаємось на хвилинку — під новоспеченою багатоповерхівкою закладена не просто цистерна, а бомба з фекаліями! Можна собі лише уявити, якою "радістю" переповняться серця і груди мешканців 108-квартирного будинку, коли 30-40-тонна ємність переповниться нечистотами... Що бідним людям робити через рік-півтора?

Вичерпувати "добро" відрами і вивозити діжками? Вдихати "аромати", мабуть, доведеться і сусідам, котрі проживають на шести вулицях — Українська, Федорова, Лісова, Рильського, Першого Травня і Чехова. На превеликий жаль, про загрозу каналізаційного апокаліпсису не думають (чи не хочуть думати?) ні більшість ірпінських депутатів, ні інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК). Тож місцевим жителям не залишається нічого іншого, як запасатися протигазами (в разі "фекалійного" вибуху вони можуть різко вирости в ціні). А тим часом будівельна компанія "Гарант-житло" продовжує рекламувати і пропонувати "затишні, енергозберігаючі будинки, розташовані в сосновому бору"...
 

Лизогуб і лісогуби...
Під час проведення журналістського розслідування "виплив" цікавий факт: начальник інспекції ДАБК у Київській області Лизогуб чомусь вважає, що зведений 108-квартирний будинок на вулиці Рильського 7-є і 7-ж — це... два індивідуальні будиночки (!).
Про це йдеться в листі Лизогуба на ім`я Ірпінського голови Бондаря: "Перевіркою встановлено, що за вказаними адресами гр. Зінчук О.Я. будує індивідуальні житлові будинки на підставі дозволів на виконання будівельних робіт". Таким чином, за лизогубською версією, ніякого "відхилення від затвердженої проектної документації не виявлено". Подальші роботи, пов`язані зі спорудженням багатоповерхівки та оздобленням квартир, пан Лизогуб сприймає лише як "роботи зі зведення огороджуючих конструкцій". І мер Бондар, як не дивно, з ним погоджується. Як у тому анекдоті: не вір очам своїм.
Чому панове Бондар, Лизогуб і К° плутають індивідуальні будиночки з багатоповерхівками? Як відомо, для багатоквартирного будинку потрібно зібрати набагато більше дозвільних документів, аніж на якесь приватне житло. У згаданих "індивідуальних будинках" загалом нараховується 108 "однокімнаток", вартість кожної з них — близько 20 тисяч доларів. Отже, вся споруда "тягне", як мінімум, на два мільйони "зелених". Не хотілося б стверджувати, що деякі можновладці позичили очі у сірка, а совість (вибачайте на слові) — у свині. Але факти, як відомо, річ уперта: варварське ставлення до природи продиктоване намаганням "викачати" з лісу якомога більше грошей.
Згідно з підрахунками місцевих активістів, вже знищено понад три тисячі гектарів лісового фонду. Проте "будівельні" апетити продовжують стрімко зростати. В "Укрдержліспроекті" ніяк не второпають: навіщо керівництво міста вимагає вилучення ще понад 900 гектарів з категорії лісів населених пунктів? Така "любов" до природи не лише суперечить вимогам закону, але й загрожує новою екологічною катастрофою. Згадаймо, наприклад, про сумні наслідки знищення карпатських лісів: після масових вирубок дерев гори "поповзли" вниз, а річки перетворились на шалені потоки, що знесли на своєму шляху греблі, мости і селища.
Ірпінь, звичайно — не Карпати. Але й тут, як доказував один відомий генсек, "процес уже пішов". Земля під Києвом притягує до себе чимало "нових українців": кожному кортить отримати ліс на власному подвір`ї, поніжитись в оточеному соснами особняку, з якого до столиці рукою подати. То чи ж варто дивуватись: чому ірпінські скоробагатьки так поспішають продати землю? Схема виглядає простіше пареної ріпи: лісовий квадрат спочатку розбивається на ділянки, а потім з кожного покупця стягується кругленька сума і за землю, і за дерева. Ці махінації легко простежити за допомогою газети оголошень "АВІЗО": як тільки на ірпінській сесії приймалось "потрібне" рішення, на її сторінках одразу з'являлось оголошення про продаж лісової землі.
При цьому ретельним документальним оформленням ніхто особливо не переймався. У земельних справах далеко не завжди були необхідні погодження. Багато заяв, як ствержують, написані одним почерком. І, навпаки: під заявами, написаними різними почерками, фігурувало прізвище однієї й тієї самої особи. Інколи траплялись і випадки "телепатії": рішення про видачу землі ухвалювались раніше, аніж була написана відповідна заява з проханням такої видачі.
Щоб менше мучитися з написанням заяв, нарізати землю почали більшими шматками: на одну особу виділяли від півгектара до гектара. А змінити з часом цільове призначення землі — справа техніки: мовляв, якщо людина вже облаштувала ділянку і вклала кошти, треба їй надати право на приватизацію.
 

«Лісова» арифметика
Вражає ще один дивний момент: коли мова заходить про виділення ділянок для простих смертних, мер Бондар заявляє: "Землі просто немає. З 15 бажаючих ми можемо задовольнити тільки одного". Ось така "лісова" арифметика: "потрібним людям" ліс роздають гектарами, а "непотрібні" — навіть не можуть отримати законні "десять соток надії".
Про численні "дерибани" свідчить і звернення громадської організації "Ірпінчани" до Прем`єр-міністра Миколи Азарова: "Ми, представники територіальної громади міста, вимагаємо, щоб міський голова і депутати Ірпінської міської влади (всього 36 депутатів, із них — 20 від БЮТ) понесли відповідальність за розкрадання земельних ділянок і майна... Їх впевненість у безкарності шокує всіх. Це найгірша влада від дня існування міста!... На сесії Ірпінської міської ради, що відбулася 3 березня цього року, було розглянуто 290 питань. З них 265 — питання, пов`язані з виділенням земельних ділянок... Л.В. Хамад працюючи у міськвиконкомі, уже отримала земельну ділянку... Донька секретаря міськради І.А. Оранюк рішенням сесії від 3 березня 2010 року в порядку денному під №145 отримала земельну ділянку... Дружина міського голови рішенням сесії від 11.07.2008 року в порядку денному під №39 Т.С. Бондар отримала земельну ділянку... Начальник ЖЕКу М.Г. Ковальчук і головний інженер А.А. Гордієнко отримали земельні ділянки на себе і членів своєї сім`ї... Всі посадові особи виконавчого комітету отримали земельні ділянки (серед них — начальник юрвідділу К.Ю. Карєв і його дружина Г.І. Карєва)"...
До списку щасливих землевласників також потрапили заступники міського голови Адамович і Михайлишин. Не забули ірпінські "слуги народу" і про своїх родичів. Скажімо, з подачі депутатки Янкової було вирішено питання про виділення землі для її сина (Р.В. Янкового). А пані Чернецька отримала ділянку за сприяння свого чоловіка — депутата облради Чернецького. Таким чином, під роздачу потрапили цілі лісові масиви — це вулиці Лісова, Чехова, Пушкінська, Гоголя, Тургенівська, Суворова, Гайдамацька, Комсомольська, Дзержинського, Курська...
Земельні ділянки також надавались в оренду новоствореним юридичним особам: так званий "Центр регіонального розвитку" отримав 6,25 га, ТОВ "Каласар" — 9,15 га, ТОВ "Гормашснаб" — 8,75 га, ТОВ "Поділ-Інвест" — 8,74 га... Загалом, протягом однієї березневої сесії Ірпінська рада роздала понад 50 гектарів землі (тієї самої землі, що належить громаді міста). За ідеєю, власники ділянок в природоохоронних зонах повинні були сплатити кошти за втрачену вартість зелених насаджень. На жаль, ця теорія від практики безнадійно відстала. Згідно з даними обласного контрольно-рівізійного управління, внаслідок несплати внесків забудовників у міському бюджеті "недоотримано доходів на загальну суму 50 млн. 309 тис. 820 грн".
Щоб узаконити свої дії, місцеві можновладці вже намагаються втілити в життя нашвидкуруч розроблений проект генплану, що передбачає збільшення населення Ірпінського регіону за рахунок приїжджих. До чого призведе таке "поліпшення" демографічної ситуації? Відповідь очевидна: багате на ліси Приірпіння перетвориться на лісонедостатню зону. Але і це ще не все. Оскільки левова частка новоспечених ірпінчан працюватиме в Києві, податки надходитимуть до столичного бюджету, а обслуговування соціальної інфраструктури (навантаження на яку різко збільшиться), ляже тягарем на убогий ірпінський бюджет, який і без того є дотаційним.
 

Витівки «любих друзів»
До приходу пана Бондаря нічого подібного ірпінська земля ще не знала. Проте заради справедливості варто зазначити: своєю "любов`ю" до соснового бору "прославилась" не лише команда мера.
Ще в 2004 році група парламентаріїв запропонувала новий проект змін до Лісового кодексу. А на початку 2006 — цей документ був ухвалений і підписаний тодішнім президентом. На превеликий жаль, "любі друзі" Ющенка керувались не принципами цивільного права, а завуальованою антинародною підступністю: "з благословення" помаранчевої влади наше суспільство позбавили законного права — права на користування лісами як національним багатством України. Згідно з новими змінами, лісові масиви вирішили передавати окремим особам у довгострокове користування терміном на 50 років для ведення так званої "господарської діяльності".
Ніхто не захотів звертати увагу на те, що "оновлений" Ліскодекс суперечить сам собі: в статті 1 чорним по білому написано, що "ліси України є її національним багатством… та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах". Хіба ж можна національне багатство довіряти окремим особам? Нові "лісові" зміни не відповідають вимогам ані Конституції, ані Земельного кодексу, ані Закону "Про охорону навколишнього природного середовища".
Ось так з подачі "любих друзів" екс-президента і виник парадокс: ліс відірвали від землі, тобто дерева — окремо, а ділянки, на яких вони ростуть, — окремо. Таким чином, законодавці підіграли новоспеченим "лозинським", котрі вже ведуть себе як справжні поміщики: огороджують ділянки парканами, виставляють охорону, не допускають на "свої" території не лише простих людей, але й представників контролюючих органів.
Свій вклад у знищення лісу вніс і Кабмін Єханурова: у серпні 2006 року він ухвалив урядову постанову №1045 "Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах". Згідно з цим документом, зелені насадження знищуються... "за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради". А підставою для такого рішення може бути (увага!) "заява юридичної чи фізичної особи... про видалення зелених насаджень".
Згодом єханурівську постанову "удосконалив" Кабмін Тимошенко: до документа №1045 було внесено ще чотири "потрібні" зміни (№860 від 05.08.2009р., №1237 від 14.10.2009р., №1254 від 25.11.2009р. і №135 від 17.02.2010р.). Завдяки таким "ноу-хау" і розпочався раніше небачений "лісоповал": сотні і тисячі вікових дерев почали зрізати, прикриваючись "благоустроєм території" і масовими "ліквідаціями наслідків надзвичайних ситуацій".
Очевидно, вже настав час покласти край мародерству природних ресурсів, результати якого проявились не лише у стихійних лихах і погіршенні клімату, але й у звірячих вбивствах людей. Як це сталось під час торішньої кіровоградської трагедії за участю бютівця Лозинського...

P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що незаконним винищенням ірпінського лісу вже займаються правоохоронні органи. Місцеві прокурори намагаються з`ясувати: чому інспекція державного артектурно-будівельного контролю ніяк не може "відрізнити" самовільно зведену багатоповерхівку на 108 квартир від індивідуального будинку? Хто і чим заліпив очі таким інспекторам, як пан Лизогуб?