У 2006 році ми обирали депутатів до Ірпінської міськради (далі – Рада) за новими правилами на пропорційній основі за закритими партійними списками. На мою думку нова система виборів до Ради є недемократичною. Чи забезпечує нова виборча система зв’язок депутата з певною громадою та її виборцями? Згідно статті 38 Конституції України громадяни мають право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. А якщо ви безпартійний? Станом на 01.06.06 в нашій міськраді чотири позапартійних депутати (всього 36 осіб загального складу Ради).

На мою думку, Україна сьогодні об’єктивно не готова до суто пропорційної системи виборів, особливо на місцевому рівні. Низький рівень довіри до політичних партій, непрозорість підходу до формування партійних списків, монопольне право осередків політичних партій на висування кандидатів у депутати місцевих рад обмежують конституційні права громадян.

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов’язаний виражати і захищати інтереси відповідної громади та її частини – виборців свого виборчого округу, виконувати їхні доручення в межах своїх повноважень (стаття 2 Закону України «Про статус депутата місцевих рад»). Сьогодні відсутня політико-моральна залежність депутатів Ради від конкретних виборчих округів (місцевості), безумовно це призводить до зниження депутатської відповідальності.

Якщо розглянути представництво в Раді не за політичною приналежністю, а за кількістю представників населених пунктів, то ми бачимо велику диспропорцію (станом на 01.06.06). Місто Ірпінь (населення 40275 осіб), в новообраній Раді вісімнадцять депутатів, які проживають в місті Ірпінь та є членами територіальної громади міста Ірпеня (на одного депутата припадає 2238 осіб).

Селище Буча (населення 26484 особи), в новообраній Раді сім депутатів, які проживають в селищі Буча та є членами територіальної громади Бучі (на одного депутата припадає 3783 особи). Селищу Буча з 1 січня 2007 року надається статус міста обласного значення (Постанова Верховної Ради України від 09.02.06 № 3434-ІV). Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України від 11 липня 2002 року №93-ІV «Про статус депутатів місцевих рад» у разі віднесення населених пунктів до категорії міст обласного значення на їх території припиняються повноваження депутатів місцевої ради, які були обрані від цього населеного пункту до обласної чи міської ради. Виборці селища Буча обирали в 2006 році Ірпінську міську раду. Повноваження припиняться на території міста Буча, а депутати залишаться в Раді, хоча завдяки виборцям селища Буча деякі депутати потрапили до міськради.

Селище Ворзель (населення – 5796 осіб), в новообраній Раді лише один депутат, який проживає в цьому населеному пункті та є членом територіальної громади селища Ворзель (на одного депутата припадає 5796 осіб)!

Селище Гостомель (населення – 14213 осіб), в новообраній Раді п’ять депутатів, які проживають в цьому населеному пункті та є членами територіальної громади селища Гостомель (на одного депутата припадає 2843 особи).

Селище Коцюбинське (населення – 14076 осіб), в новообраній Раді лише один депутат, який проживає в цьому населеному пункті та є членом територіальної громади селища Коцюбинське (на одного депутата припадає 14076 осіб)!

Чотири депутати зі складу нинішньої Ради проживають в місті Київ. Подібна ситуація склалася також в обласних та районних радах інших регіонів України. Сьогодні в Україні є обласні ради в яких зовсім відсутні представники територіальних громад районів цих областей.

Однак, відповідно до статті 140, частини 4, Конституції України: «Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради». Яким же чином сформовані за пропорційним принципом, а точніше деформовані обласні та районні ради, у складі кожної з яких не представлені чи недопредставлені десятки громад та районів; тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч членів територіальних громад можуть представляти спільні інтереси цих громад? Питання виглядає риторичним.

Отже, на мою думку, виникає сумнів у відповідності чинного Закону України «Про вибори депутатів верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» Конституції України.

Стосовно виборів народних депутатів України то, у 2006 році Україна стає другою країною в Європі, в якій парламентські вибори відбуваються за закритими виборчими списками. За таким типом вибори проходили лише у Молдові, де встановлено 6% бар’єр для партій і 12% бар’єр для коаліцій. Крім того, у Молдові, нарівні із політичними партіями і блоками, допускається участь у виборах незалежних кандидатів, для яких бар’єр не менший 3% голосів виборців. В Україні ж діятиме не диференційований, а єдиний бар’єр для входження у Верховну Раду — 3%.

Згідно зі статтею 5 Конституції України: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ». Відповідно до статті 76 Конституції України народ (виборці) обирають народних депутатів. Якщо вибори проходитимуть в одному загальнонаціональному окрузі, то виборці обиратимуть не своїх народних депутатів, а конституційний склад Верховної Ради України (чотириста п’ятдесят народних депутатів України).

Виборча система із закритими списками не в силі роз’єднати інтереси політики і бізнесу. Це можна зробити за допомогою відкритих партійних списків, коли виборці голосуватимуть за ціле і окрему частину цілого, тобто за партію і конкретного кандидата у списках цієї партії.

Сьогодні в Україні виникає низка правових і законодавчих питань: про конституційність запровадження названої виборчої системи в Україні і про доцільність обмеження участі виборців у формуванні списку кандидатів від політичних партій.

Що ж стосується інших країн Європи щодо виборчих систем то, наприклад, Велика Британія традиційно зберігає мажоритарну виборчу систему на виборах нижньої палати парламенту — Палати громад. Італія повернулася до змішаної виборчої системи після багатьох років використання пропорційної системи. Франція відновила мажоритарну систему після проведення у 80-х роках минулого століття виборів за пропорційною системою. У Литві діє змішана система.

Європейські «акули» політології вважають, що за типом регіональних відкритих партійних списків пропорційна система парламентських виборів в Австрії близька до ідеальної.

Тож, якогось конкретного європейського виборчого «глобалізму» не існує. У багатьох країнах Європи діють несхожі типи систем виборів до національних парламентів. Також у багатьох країнах Європи відбулися й іще відбуватимуться їхні національні політичні реформи, на зразок політичної реформи в Україні. Життя не стоїть на місці. Багато чого залежить від політичної волі керівництва держави. Не виняток і епопея з українською політреформою й реформою виборчого законодавства, які поки що не кожен фахівець може назвати остаточними.

Використовуючи своє право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, гарантованих статтею 34 Конституції України, я вважаю, що Україні слід повернутися до змішаної виборчої системи з пропорційним перерозподілом депутатських мандатів між мажоритарною та пропорційною складовою. У цій системі партійні списки повинні бути відкритими.
Питання про визнання Закону України «Про вибори народних депутатів України» та Закону України «Про вибори депутатів верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» неконституційними можуть розглядатись тільки Конституційним Судом України.

Хочу нагадати, що право на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим є Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України (підпис не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.