— Яка ваша думка щодо перенесення місцевих виборів? Кажуть, що наші депутати дуже цим задоволені.

— Задоволені не тільки наші депутати. Така ситуація по всій Україні. Депутати такого понароблювали, що навряд чи їх вдруге оберуть до міських рад. Чинне законодавство по виборах за списками навряд їм допоможе. Люди помудрішали і вже не дивитимуться на те, хто є лідером того чи іншого партійного списку, а дивитимуться на його наповнення. Щодо відміни виборів, то, ви знаєте, ми давно перестали жити по закону, перейшли в ручний режим: хочемо виконуємо Конституцію, хочемо – не виконуємо, відміняємо, підтасовуємо, змінюємо. Це не є нормальним для тієї європейської держави, яку ми намагаємося побудувати.

— Мирославо Богданівно! Ви тривалий час були небайдужим членом громади, а останній час щось притихли. Яким чином нині відслідковуєте події в Ірпені, чим займаєтеся?

— Не можу сказати, що я відійшла від ірпінських справ, інформацію черпаю і з вашої газети й з інших, які є в місті, підтримую постійні зв’язки з нашими активістами, які розповідають, що відбувається, тобто, я в темі. Інша справа, що я не організовую різні акції, як було колись. Я просто зрозуміла, що при загальній політичній ситуації, коли вся державна структура корумпована знизу до верху, робити щось на місцевому рівні, — це пускати кола в болоті, які дуже швидко затихають і не дають ніякого результату. На сьогодні я є заступником голови Загальноукраїнського трудового руху «Солідарність». І наша новостворена організація ставить за мету об’єднати національно-демократичні сили, але не навколо якогось вождя, а навколо ідеї, яка може призвести до радикальної зміни системи влади і радикальної зміни ситуації в суспільстві. Зокрема, в липні минулого року в Українському домі ми проводили збори з ініціювання Всеукраїнського референдуму, де винесли і затвердили питання для розгляду на референдумі: відміна політичної реформи, започаткування нового конституційного процесу шляхом скликання установчих зборів, або, як їх ще називають, конституційної асамблеї. Вважаємо, що нинішня Конституція є не зовсім законною, бо Конституція – це спільний договір між громадянами якоїсь країни. Цей документ, як мінімум, мав бути затверджений на референдумі. Такого в нас не було. Більш кричущим є факт прийняття змін до Конституції 2004 року, коли ці зміни були прийняті незаконно. Є роз’яснення Конституційного суду, де сказано, що народ делегував Верховній Раді право приймати зміни всього один раз — це в 1996 році. Всі інші зміни є незаконними, оскільки вони не пройшли процедуру затвердження на референдумі.

— Мирославо Богданівно! Повернемося до міських питань. Як ви гадаєте, яка доля вашого блоку «За чесну владу»?

— Мені досить прикро за цей блок. У Бучі, скажімо, від цього блоку працює депутат Корж, порядний чоловік, про якого нічого погано не чула. Щодо ірпінського блоку «За чесну владу», то особливо прикро мені за В.Бархоленка, з яким ми дуже багато пройшли, працювали пліч-о-пліч, відстоювали певні питання по збереженню лісів, рекреаційних зон. Я дуже розчарована, коли побачила, що для нього наші спільні напрацювання не настільки важливі у порівнянні з тим, що він не зміг отримати якусь посаду. Він претендував на посаду заступника міського голови і коли депутати за нього не проголосували, то став моїм першим ворогом, аргументуючи тим, що я за нього не так як треба боролася. Виборчого блоку «За чесну владу» фактично не існує, навіть на звіті депутатів від цього блоку ніхто не звітував. А щодо ГО «За чесну владу», то всі ті люди, з якими я працювала і щось намагалися зробити в цьому місті, то вони всі є членами цього блоку. Будемо і далі працювати.

— На наступних виборах на посаду мера будете балотуватися?

— Думаю, що так.

— Ви людей не розгубили?

— Ні. Більше того, до нас додалися нові, які хочуть щось змінити у місті.

— Дякую.