Хотілось би пояснити таку поведінку природніми якостями київського мера, а саме певною відстороненістю від мирської суєти. Проте, навіть малятко знає, що столичний градоначальник відсторонюється лише від зимового прибирання снігу, проте аж ніяк не від земельних питань вартістю у десятки мільйонів доларів. Невдовзі життя підтвердило правомірність моїх, та й не тільки моїх, сумнівів.

25 квітня в Коцюбинському вкотре зібралися люди для того, щоб вкотре спробувати запустити місцевий референдум щодо захисту лісу та відкликання селищної ради та голови. Процедура не планувалася занадто тривалою: в чудову, нарешті весняну, погоду люди хотіли швиденько попіднімати руки по всім пунктам протоколу та розійтись. Жодної конфронтаційності не передбачалося - всі ж бо і так знають хто є хто, тож нащо по сто разів повторювати?

Ми й гадки не мали, що наш суто робочий захід декого так зачепить за живе. Десь так хвилин за десять до початку зібрання у двір будинку, де проходили збори, завітав лідер „Рідного Коцюбинського” Володимр Жарков, його друг Андрій Старовойт (охоронна фірма „Пересвіт”) та численна свита: міцні бритоголові хлопці у спортивних костюмах. Лексисика останніх вказувала на їх симпатії до радіо „Шансон” та відповідної етики й естетики.

Володимир Жарков довго не барився – одразу ж оголосив нашу боротьбу за збереження лісу грою на користь Черновецького. Натомість лідер своєрідних як мантру повтрював: „місто обласного значення, місто обласного значення. Нас врятує місто обласного значення. Я всім дам землю!” Свита не відставала від свого лідера - оперативно розподілилася поміж присутніми учасниками зібрання та почала „роботу”.

Слід сказати, що окрім решти „доброзичливців” завітав у двір ще й такий собі молодий хлопчина азіатської зовнішності, який представився як Петро. Він увімкнув відеокамеру та почав голосно ставити мені запитання: „Розкажіть, будь-ласка, як Ви зустрічалися з Олесем Довгим та отримали від нього гроші! Розкажіть про Ваше членство в блоці Леоніда Черновецького! Скільки Ви заробляєте за Вашу "боротьбу"?! Ви хочете дорватися до коцюбинської землі?!”

Всі питання хлопця були в такому ж дусі, тож я не став на них відповідати. А він все продовжував. Граючи на публіку, яка була дещо шокована спектаклем, галасливо звинувачував мене в найрізноманітніших гріхах. Я дізнався, що і на Черновецького працюю, і інтереси дніпропетровських рейдерів захищаю, і з Садовським дружу, і до земельних ділянок лісі дорватися хочу. Після всієї цієї мішанини тез хотілося спитати вже для повного з’ясування: а на кого ж я не працюю?

Володимир Жарков теж не розгубився, почав додавати своїх 5 копійок – заявив, що я живу у селищі лише 2 останніх місяці. Тут, щоправда, втрутилася одна бабця, і повідомила присутнім про організований мною суботник, датований ще 2004 роком. Я й сам за нього вже забув, а люди як виявился – ні.

Врешті решт, навіть Андрій Стровойт заспокоївся, припнив мене пербивати і пішов. Ми швиденько пройшлись по питанням протоколу та розійшлись вельми задоволені собою. Нарешті у нас є пакет референдумних документів, з усіма необхідними підписами, і ми можемо судитися із селишною радою. Та й „Рідне Коцюбинське” нарешті явило виборцям своє справжнє обличчя, чого ще від життя хотіти?

Та все ж хотілося таки дізнатися, що за людина звинувачувала мене у роботі на Черновецького. Я знаю у Коцюбинському багатьох, проте не його.

Невдовзі з’ясувалося, що цього „допитливого” кличуть таки дійсно Петро, Петро Щербина. І працює він головним редактором газети „Українська столиця”, газети Київської міської ради, а ще заступником головного редактора гезети „Хрещатик”. Більше того, він є заступником голови Київського медіахолдінгу, тобто заступником всім відомого Казбека Бектурсунова.

Оце так цинізм! Людина, яка публічно звинуватила мене у праці на Леоніда Черновецького сама є підлеглою Леоніда Чєрновецького!

Окрім того, Петро ще й поет та письменник сучукрліту. (От таки дійсно випадок, коли даний термін несе правильне смислове навантаження!) Веде хлопчинка ще й передачу на радіо „Київ” (радіо Київради) та на однойменному телеканалі, контрольованому тим же Черновецьким.

Заходимо на сайт „Вконтакті” в групу „Рідне Коцюбинське”, і теж цього діяча там бачимо. Він городо іменує себе піар-менеджером, пише про свій досвід роботи на виборах. (Напевно, в наметі сидів). А ось неповний перелік його інтересів у житті: PR, BMW, журналістика, психологія, медіа, політика, соціологія, наружная реклама, нлп, влияние, гипноз, гипноз эриксона, житомир, житомирщина, житомиряне, коростень, лидерство, нлп, психиатрия, религия, секс, сексологія, сучасна українська література, сушки, фешн.

Здавалось би чому стільки Житомиру в переліку інтересів? Та тому, що цей „патріот” Коцюбинського звідти. А в нашому селищі він працює звичайнісіньким політтехнологом, точніше проліт-технологом. Тому, що сценарії створює провальні та й сам їх реалізовує. (Справжні фахівці не світяться).

Але нам, жителям Коцюбинського, байдуже до таких осіб, бо брехня неодмінно розбивається об твердь міцних світоглядних та моральних засад.

І на останок. Я по багатьох пунктах не можу зрозуміти ініціативу „Рідне Коцюбинське” та її лідера Володимира Жаркова, зокрема позицію останнього щодо таємної, боягузливої та підлої роздачі лісу селищною радою. Не можу зрозуміти, що йому заважало якісно виконувати свої депутатські обов’язки протягом каденції?

Тому, я б не хотів, аби він та його команда прийшли до влади. Втім, і не сподівався, що лідер партії „Пряма дія” сам почне нищити свій же рейтинг та ще й на свєму ж окрузі. Начебто й не музейний експонат із середини 90-х, а не розуміє, що нахрапом та пресінгом можна залякати десяток бабусь, проте виграти вибори – ні. Так тримати хлопці! Браво!