01:07 Відкритий лист обдурених інвесторів генпрокурору України | |
 Редакція сайту kotsubynske.org представляє Вашій увазі доволі цікавий відкритий лист, спрямований на адресу генпрокурора України. І хоча мова в тексті іде про будівельну аферу на вулиці Мілютенка у Києві, проте він буде безперечно дуже цікавим для коцюбинчан. Особливо напередодні виборів, коли треба приймати зважене рішення. Для зручності читачів все найцікавіше було виділено жирним.
Генеральному Прокурору України пану Медведько О. Київ, вул. Різницька, Копія: Прокурору м. Києва, Пану Блажівському Є.М. Київ, вул. Предлав’янська, ___ від Комітету захисту прав інвесторів будівельних компаній
СКАРГА на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а також на інші протиправні дії посадових осіб прокуратури Деснянського району м. Києва щодо ігнорування звернень інвесторів щодо фактів шахрайства з фінансовими ресурсами в особливо великих розмірах із грошовими коштами інвесторів та пайщиків ТОВ”МАРС” (ЄДРПОУ 32528089) та ТОВ „НСЛ” (ЕДРПОУ 32774254)
Шановний пане Медведько! Шановний Євгене Миколайовичу! Дозвольте висловити Вам нашу глибоку повагу. Ми, група інвесторів компаній ТОВ”МАРС” та ТОВ „НСЛ”, що займаються будівництвом житла у м.Києві ще з 2005 року, звертаємося до Вас по допомогу і захист і ось з якого приводу. 11 березня 2008 року нам стало відомо зі слів заступника прокурора Деснянського району м. Києва про те, що нам було відмовлено у порушенні кримінальної справи згідно заяви, що була подана нами в січні-лютому 2008 до Міністерства Внутрішніх Справ України (і що була потім передана для реагування в порядку ст.. 97 КПК до прокуратури Деснянського району м. Києва). В цій заяві інвесторів зокрема йшлося про численні факти розкрадання грошових коштів та матеріальних цінностей в особливо великих розмірах з проекта по будівництву житлового будинку за адресою: м.Київ, вул.. Мілютенко, 29А А це – фактично гроші фізичних осіб інвесторів – понад 70 сімей, родин, по 3 особі щонайменше в кожній. Отже кількість постраждалих вкладників перевищує майже 180 осіб. Але про все по порядку. Так, біля 40 інвесторів-фізичних осіб наприкінці 2005 – початку 2006 років вклали понад 11 (одинадцять) мільйонів гривень в будівництво 23-поверхового житлового будинку, який мав би знаходитись за адресою: Київ, вул. Березняківська, 4а (Замовник – ТОВ”НСЛ”). Станом на початок 2008 року виявилось, що також біля 60 інвесторів-фізичних осіб вклали понад 21 (двадцять один) мільйон гривень в будівництво 23-поверхового житлового будинку, який мав би знаходитись за адресою: Київ, вул. Мілютенко, 29 а (Замовник – ТОВ”МАРС”). Загалом інвестори – фізичні особи, які є представниками понад 100 сімей вклали у 2005-2006 роках у будівництво зазначених будинків грошові кошти на суму у понад 25 - 30 мільйонів гривень (ця сума потребує уточнення)! А на будівельному майданчику по вул. Мілютенко, 29 а (Замовник – ТОВ”МАРС”) були проведені лише підготовчі роботи, але фактично ані катлавана, ані паль немає, жодних робіт по будівництву даного житлового будинку компанія ТОВ „МАРС„, якою фактично керував шахрай-самозванець (який називався керівником даних будівельних компаній) - Клацун Ярослав Михайлович, не здійснювала. В ході попередньої перевірки було з’ясовано, що починаючи з листопада 2005р. і по 19 січня 2006 року - інвестиційні договори (на будівництво житлового будинку по вул.. Березняківська, 4а) з фізичними особами - інвесторами від імені компанії ТОВ „Орхідея Інтер Трейд” (ЄДРПОУ 33633966) укладав директор\засновник\ ТОВ „Орхідея Інтер Трейд” Клацун Ярослав Михайлович. Трохи згодом усі зобов’язання ТОВ „Орхідея Інтер Трейд” були передані на ТОВ”НСЛ”. Загалом згідно акту прийому передачі від 10 травня 2006 року було передано інвестиційні договори з 14-ма пайщиками, кожен із яких вклав в середньому понад 300 000 (триста тисяч) грн.. Гроші кошти вносились інвесторами готівкою прямо в офісі компанії ТОВ „Орхідея Інтер Трейд”. Понад 95 % грошових коштів, отриманих від інвесторів були використані не за цільовим призначенням! Замість того, аби спрямовувати дані грошові кошти в сумі у понад 30 (тридцять) мільйонів гривень на будівництво житлових будинків по вул. Мілютенко, 29а та вул. Березняківській, 4а, шахраї, один із яких називав себе Генеральним директором компаній ТОВ „Марс” та ТОВ ”НСЛ” – Клацун Ярослав Михайлович, а також головний бухгалтер обох Товариств – Кириченко Ірини Анатоліївни (1979 р.н) просто вкрали, і, зловживаючи довірою вкладників, просто вивели геть назавжди! Таким чином ошукавши понад 100 сімей інвесторів! Дане організоване злочинне угруповання на отримані від інвесторів грошові кошти (орієнтовно на 50% цих коштів) закуповувало будівельні матеріали. Потім ці матеріали за наказом Ярослава Клацуна, який називав себе Генеральним директором компаній ТОВ”НСЛ” і ТОВ „Марс”, вивозились на інші будівельні майданчики(Див. Додатки), перепродувались третім особам, закладались у якості застави під кредит в комерційних банках, передавались за безцін третім особам тощо. Номінальним директорам ТОВ”НСЛ” і ТОВ „Марс” Миколі Тропінову та Сергію Ребріну, коли ті просили Клацуна віддати їм печатки компаній, починав погрожувати фізичною розправою. І забороняв їм звертатись до правоохоронних органів, погрожував вбивством тощо. Обіцяв, що він викличе свого боса із організації „Пересвіт” та партії „Пряма Дія” (фактично – із федерації „Фрі Файту”), Жаркова Володимира Олександровича 1977 р.н. А тепер розкажемо більш детально стосовно „зливання активів” та розкрадання фінансів, отриманих від інвесторів Товариств „МАРС” та „НСЛ”. Отже, грошові кошти в сумі на понад 20 (двадцять) млн. грн., що належали інвесторам, направлялись головним бухгалтером Товариств „МАРС” та „НСЛ”– Кириченко Іриною Анатоліївною (1979 р.н) на рахунки наступних фіктивних фірм і компаній„метеликів”, а саме: Епізод -1 Згідно договору №2\04 від 02 квітня 2007 року між ТОВ „МАРС” (ЄДРПОУ 32528089) та ТОВ „Світязь” (ЄДРПОУ 34693214, адреса: Київ, вул.. Грушевського, 28\2 н\а43) у березні-квітні-травні 2007 року ТОВ „Світязь” повинно було надавати Замовнику послуги по охороні об’єктів. Проте няких послуг надано не було. Більше того, є інформація про те, що ТОВ „Світязь” навіть не має такої ліцензії на надання охоронних послуг. Проте Головний бухгалтер ТОВ „МАРС” Кириченко І.А. перерахувала на банківський рахунок ТОВ „Світязь” у ТОВ КБ „СКБ” 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) грн. Ніяких послуг ТОВ „Світязь” не надавалось. Організація-виконавець робіт так і не надала актів на виконані роботи. Епізод -2 Також, згідно договору №21 про надання консультаційно-маркетингових послуг від 15 грудня 2006 року між ТОВ „МАРС” та ТОВ „ВЕРБАТІМ ТРЕЙД” (ЄДРПОУ 33996618), що знаходиться у м. Київ по вул. Грушевського, 28\2 н\а43. Епізод -3 Перераховувались грошові кошти у сумі 106 800 (сто шість тисяч вісімсот гривень) з рахунків ТОВ „МАРС” на користь фірми „ТОВ „Прім’єр Проект А”(ЄДРОПОУ 34616323). Юридична адреса якої: вул.. Остапа Вишні, 5 б. Хоча в архіві ТОВ „МАРС” є акти від 04 червня 2007 року про здавання прийняття послуг, а згідно договору надавались начебто інформаційно-консультаційні послуги з питань фінансового обліку згідно договору №23 від 12.05.2007. Ніяких послуг дана фірма ані ТОВ „МАРС”, ані ТОВ „НСЛ” фактично не надавала. Організація-постачальник послуг так і не надала ані накладної на товар, ані акт на виконані роботи. Епізод -4 Компанією ТОВ „МАРС” було укладено договір з ВАТ „УКРБУРВОД” ЄДРПОУ 01416317 Київ, Марини Раскової, 21, Згідно договору №72\6-и від 31.05.2007 року на виконання будівельних робіт (влаштування буро-ін’єкційних паль) на об’єкті по вул.. Мілютенка, 29. Сума, що її було перераховано від ТОВ „Марс” на рахунки ВАТ „УКРБУРВОД” складає 119 017 грн. (сто дев’ятнадцять тисяч сімнадцять грн.. ). Зазначене товариство грошові кошти отримало, але так і не відзвітувало перед замовником щодо робіт по встановленим формам КБ-2 і ф. КБ-3. Отже, з рішенням Деснянської районної прокуратури м. Києва про відмову у порушенні кримінальної справи за фактами шахрайства з грошовими коштами вкладників-фізичних осіб-пайщиків ТОВ ”Марс” та „НСЛ” , - я категорично не погоджуюсь. Вважаю, що ця відмова в порушенні кримінальної справи – незаконна. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 99, 236-1, 236-2 Кримінально-процесуального кодексу України, П Р О Ш У: скасувати постанову про відмову у порушенні кримінальної справи (за фактами шахрайства з грошовими коштами вкладників-фізичних осіб-пайщиків ТОВ ”Марс” та „НСЛ” в особливо-великих розмірах) за березень 2008 р. 13.03.2008 Ще один дуже цікавий матеріал про те, як все скінчилося та дуже цікавий факт про те, як воно починалося. Derybanu.ni, 30/03/2010 Незаконне рішення Київради спричинило конфлікт між двома групами людей, які вже більше двох з половиною років намагаються розв’язати його в судових лабіринтах. Потерпілі від фінансових втрат інвестори, що вклали гроші в сумнівне будівництво, звинувачують у своїй проблемі не владу і не забудовника, а мешканців, які не пускають їх на свою законну територію. Ця історія гідна увійти в підручники з політології, як приклад побудови громадянського суспільства в Україні. Дайош висотку на місці спортивного майданчика! Київська влада уміє творити чудеса. Для прикладу, пропонуємо історію одного протистояння незаконній забудові у столиці. Жили собі люди в затишному спальному районі Києва. Ходили на роботу, дітей ростили, насолоджувалися цілющими пахощами соснового лісу, милувалися гарним краєвидом з вікна… Аж тут раптом – на тобі, бабусю, Юріїв день: Київрада під орудою Олександра Омельченка вирішила зробити «добро» людям. За шкалою моральності нашої влади категорія добра розуміється своєрідно: забрати в одних, щоб дати іншим. Представники влади, таким чином, відвели добрячий шмат землі під забудову висотки товариству з обмеженою відповідальністю «Марс». І не будь-де, а прямісінько під вікнами трьох дев’ятиповерхівок по Лісовому проспекту №№ 7, 9, 11 (будівельна адреса: Мілютенка, 29). І не зупинило Київраду те, що на цій ділянці знаходилися гаражі інвалідів, автостоянка, спортивний майданчик, зелені насадження. Згідно з Генеральним планом забудови Лісового масиву, цією територією з 1973 року спільно користувалися мешканці трьох великих будинків. Земельна ділянка, яку отримало в оренду ТОВ «Марс», є невід’ємною частиною прибудинкової території, що знаходиться в користуванні мешканців будинків №7, 9, 11 по пр-ту Лісовому, і за утримання якої вони щомісяця сплачують комунальні платежі. І наче не назвеш престижним цей район столиці: типові дев’ятиповерхівки, ніде й оку затриматися – хіба що ліс поруч. Однак, виявляється, непримітний пейзаж спального району ще більше можуть погіршити розчерки пера кількох чинуш. І тоді ліс (єдине, що створювало гарну картинку у вікні), фітонцидний та рятівний, може бути закритим стіною 23-поверхової висотки, причому не вціліє чимала частина дерев – бо розмах сокири у київських будівельників будь-здоров. Окрім того, будівництво багатоповерхового монстра у 16 метрах (!) від старих будинків створює небезпеку для їхніх стін та фундаментів. Здавалося б, що ж у цій історії особливого? Хіба ж звикати українцям до порушення їхніх прав? Спочатку покричать, потім почухають потилицю, скрутять дулю в кишені й заспокояться. Однак, ніхто з самовпевнених чинуш не очікував, що вийде все по-іншому, по волі громади, що спирається на букву закону. Гра в футбол у правовому полі Мешканці Лісового проспекту не змовчали та сприйняли нахабне землевідведення як виклик. Не чекаючи манни небесної, вони розбили намети і 260 (!) днів та ночей чергували, змінюючи одне одного за графіком кожних 3 години, щоб не пропустити будівельну техніку на свою землю. Бо на київських забудовах – як на війні: пропустиш артилерію – і кінець піхоті. Воювати довелося здебільшого жінкам. Деякі активістки відіграли у цій складній ситуації роль головного «енерджайзера». До спротиву підключилися навіть діти, які нізащо не хотіли віддавати чужинцям-«марсіанам» свого спортивного майданчика, де вони звикли грати у футбол. Долучилися до роботи й депутати районної ради. На місці автостоянки, яку встигли розтрощити й понівечити забудовники, Деснянська адміністрація на прохання мешканців побудувала сучасний спортивно-ігровий майданчик зі спортивними тренажерами. Тепер цей майданчик – справжня окраса мікрорайону, куди сходяться позайматися фізкультурою не лише діти, а й їхні мами й навіть бабусі. Але найбільше зусиль до відновлення своєї прибудинкової території доклали самі мешканці: саджали дерева, квіти, фарбували, розмальовували будку для вартування (це ноу-хау стало символом спротиву) – так що відчули себе люди справжніми господарями на своїй землі. Хроніка подій на Лісовому висвітлювалася багато разів у пресі. А писати було про що: про те, як добродії з ТОВ «Марс» грубо фальшували громадські слухання, а потім зовсім вдалися до крайнощів і наймали бандитів для фізичної розправи з жінками та дітьми. Про незаконність землевідведення та періодичні тріумфи закону, які чергувалися в залежності від "напрямку вітру” із суцільним беззаконням. І особливо – про мужність людей, які й самі від себе не очікували таких громадянських подвигів. А особливого терпіння у боротьбі з забудовником вимагала паперова робота: збір підписів, листування з депутатами різних фракцій, з чиновниками усіх рівнів… Активісти вдалися також і до протистояння у суді. У червні 2007 року протести мешканців трьох будинків дали свої перші вагомі результати: Київрада (вже за Черновецького) скасувала рішення попередньої влади про землевідведення під забудову та відмовила будівельній фірмі у поновленні оренди земельної ділянки, термін якої на той час вже закінчився. Однак, ця перемога Закону та здорового глузду була одразу оскаржена в суді забудовником: у липні 2007 року ТОВ «Марс» подає в суд на Київську міську раду й одразу виграє справу. У переважній більшості випадків на цьому етапі боротьба київської громади з забудовниками заходить у глухий кут. Складається враження, що застосовується певна схема навмисного програшу влади забудовникові. Неодноразово авторові публікації під час слухання у суді подібних справ доводилося спостерігати слабкий, навіть подекуди й непрофесійний захист з боку Київради, що контрастував з потужністю і високою підготовкою юристів позивача з боку будівельної фірми. Можливо, так могло б трапитися і в цій історії, якби не згуртованість та абсолютна переконаність у власній правоті мешканців Лісового масиву. Чимало порогів довелося оббити, щоб змусити посадовців виконувати їхній священний обов’язок: сумлінно захищати інтереси громади, яка їх обирала. І хоча головним мотором у цій складній правовій ситуації виступали представники територіальної громади, їх навіть не залучили до участі у справі і навіть далеко не завжди пускали в зали судових засідань. Але вони доносили свою правду до суддів через мегафони, демонстрували на власноруч виготовлених плакатах фотодокази брутальної поведінки наймитів забудовника. Можливо, дехто з суддів і дослухався до голосу народу. Бог війни Марс проти богині правосуддя Феміди Тим часом «Марс» продовжував наполягати на своєму, відверто на людях вихваляючись тим, що у них вистачить грошей на підкуп будь-якого судді. Невідомо, чим була продиктована така самовпевненість забудовника, якщо на судах його представники не змогли спертися на належно обґрунтовані підстави для виправдання цього будівництва – хіба що посилалися на статтю 47 Конституції України, що проголошує право кожного громадянина на житло. Однак люди бізнесу «качали права» за рахунок погіршення умов проживання інших громадян. Будівельна фірма із зайвою самовпевненістю продає ще не збудовані квартири «інвесторам», тобто потенційним мешканцям ймовірної новобудови. Тож з деякого часу забудовник використовує цих інвесторів як козирну карту (мовляв, для людей стараємося!), зіштовхуючи їх лобами з мешканцями, які вперто чинять опір чужинцям, що зазіхають на їхню законну територію. Але ж ніхто не змушував цих громадян вкладати кошти в житло у неіснуючому будинку, будівництво якого було поставлено під величезний знак питання. Уявіть собі життя людей, які живуть від суду до суду, всі думки яких крутяться навколо однієї теми, а до звичайних обов’язків (професійних, сімейно-побутових, материнських) додається ще й громадська робота: збір підписів, чергування у наметовому містечку, протистояння бандитам, яке не раз закінчувалося стресами та викликами швидкої, спілкування з журналістами, навіть наданням консультацій іншим борцям із забудовою. І так протягом кількох років поспіль. Активістам довелося пройти усі «три кола пекла»: від Господарчого суду до Апеляційного господарчого, а далі до Вищого господарчого, і знову до суду першої інстанції – і так тричі! Недбалість окремих суддів, які сором’язливо закривали очі на самодіяльність забудовника, призвела до того, що прозора й чітка справа розтягнулася на 2,5 роки виснажливої судової тяганини. Адже й Генпрокуратура вказувала позивачу на закон, у якому однозначно стверджується, що після закінчення строку оренди поновлення чи припинення договору знаходиться в компетенції органу самоврядування (Київради), а не суду. Нарешті, останнє засідання Вищого господарського суду столиці, що відбулося 19 січня 2010 року, поставило крапку у цьому питанні. Законність восторжествувала: ТОВ «Марс» було відмовлено у претензії на поновлення строку договору оренди земельної ділянки під забудову. Суд підтвердив і правомірність рішення Київради щодо скасування землевідведення ТОВ «Марс». Битви за землю виснажують і переможців. Звичка до війни змінила їхнє ставлення до життя, вони не ховають далеко своєї зброї. Тепер вони ще дужче тримаються за свої права, які було так нелегко відстояти. Група спротиву не поспішає святкувати перемогу, однак і не думає поступатися своїми інтересами. Цікавий нюанс: простежується зв’язок ТОВ «Марс» з ТОВ «Марс-1», що свого часу було відоме своїм безпосереднім зв’язком з скандально-відомою будівельною фірмою «Еліта-центр». У рішенні Київради від 23.10.2003 земля виділялася обом «марсіанам». Проте, це тема для окремого журналістського розслідування. Анжеліка Комарова, "Інфопорн” | |
|
| |
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
